Фінанси житлового господарства

Фінанси житлового господарства

Гаєвий М. Фінанси житлового господарства //Фінанси України. 2012. №5. C.113-117



Невід'ємною складовою формування й побудови соціально орієнтованої ринкової економіки є реалізація комплексу заходів, пов'язаних із підвищенням рівня життя населення, створення розумів і реальних можливостей для забезпечення власного добробуту. Розв'язання цього завдання потребує подальшого розвитку житлового господарства країни.

У системі людських цінностей житло посідає особливе місце. За його відсутності усі інші цінності втрачають свій сенс. Тому вирішення житлового питання в умовах демографічного спаду, економічної нестабільності - найактуальніше завдання держави. Вісь чому стаття 47 Конституції України проголошує право шкірного громадянина на житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування чи безоплатно за доступну для них плату відповідно до закону

Житловий фонд України - національне надбання багатьох поколінь людей і становить майже 25% основних засобів країни. У житлово-комунальному господарстві зайнято майже 15% працездатного нaселення, тому в Україні слід забезпечити пріоритетність розвитку житлового господарства й поставити це питання в центрі уваги як загальнодержавних, так і місцевих органів влади й управління.

Важливо зазначити, що житлове господарство як галузь місцевого господарства не було підготовлене до роботи в ринкових умовах. Це пов'язано йз тім, що в умовах адміністративно-командних методів управління плата за житло тільки частково покривала поточні експлуатаційні видатки, а починаючи йз 1959 долі житлово-експлуатаційні організації були звільнені від амортизаційних відрахувань на реновацію. Крім цього, держава взяла на собі значну частину видатків із фінансування цілої низки витрат цих організацій, надаючи дотації й встановлюючи пряме фінансування з бюджетів різного рівня.

В 1967 році з метою посилення зацікавленості житлово-експлуатаційних організацій і їхніх працівників у якіснішому обслуговуванні квартир мешканців будинків було зроблено спробу перевести підприємства житлового господарства на госпрозрахунок, яким передбачалося водопровідні, каналізаційні, газові, теплофікаційні та електричні мережі, що перебували за межами будівель, передати з балансів житлово-експлуатаційних організацій на баланси відповід-них підприємств. Це мало б привести до збільшення власних коштів житлових організацій, які можна було б використати на поточний ремонт будинків.

Видатки на експлуатацію внутрішніх мережі повинні були покривати комунальні підприємства, і тому смороду відшкодовували житловим організаціям витрати на технічне обслуговування мереж, що знаходилися в будинках, за рахунок доходів, отриманих від експлуатації цих мереж

За рахунок державного бюджету й коштів підприємств майже повністю здійснювалися нове житлове будівництво й значна частина робіт із капітального ремонту житлового фонду, тому про самоокупність житлово-експлуатаційних організацій і госпрозрахунок у цей період не могло бути й мови.

Таким чином, на рівні місцевого господарства був створений сектор економіки йз певною специфікою формування доходів, видатків, отримання прибутку та його розподілу. Тобто житлово-комунальне господарство як складова місцевого господарства мало свої особливості організації фінансових відносин. Полягали смороду в тому, що фінансові відносини, які виникали між житловими організаціями й бюджетом, малі односторонній характер, бо кошти для фінансування діяльності цих підприємств виділялися з бюджету, а податки та інші платежі до бюджету ними не сплачувалися. Специфічними були також фінансові відносини між житловими підприємствами й мешканцями будинків. Адже плата за користування житлом не повністю збігалася йз витратами житлових підприємств на його утримання.

На нашу думку, фінанси житлово-комунального господарства як складова місцевих фінансів - самостійна економічна категорія, котра віддзеркалює відносини, пов'язані з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту шляхом формування й використання фондів грошових засобів із метою найповнішого задоволення житлово-комунальних потреб населення, яку мешкає в будинках різних форм власності. З огляду на це фінанси житлово-комунального господарства входять до економічного базису суспільства.

Розвиток продуктивних сил, що відбувається у відповідності з дією об'єктивних законів діалектики й законів розвитку суспільства, неминуче впливає на формування фінансових відносин у житлово-комунальному господарстві й приводити до виникнення нових якісніших зв'язків між суб'єктами розподільчих відносин.

У ринкових умовах господарювання до роботи житлового господарства висуваються нові вимоги, виконання яких має забезпечити не лише самоокупність і прибутковість цієї галузі місцевого господарства, а й створити умови для розвитку різних форм власності й конкуренції, а отже, якіснішого обслуговування житла населення.

Зміни, які відбуваються в житловому господарстві України, свідчать, що поряд із державною, кооперативною й приватною формами власності з'явилася й комунальна форма власності, котра сприятиме розвитку повноцінногоринку житла, який винна бути сформований в Україні до 2012 долі відповідно до програми "Україна-2010", розробленої на виконання Розпорядження Президента України від 26 лютого 1998 долі. Ця програма передбачає також, що до 2010 долі оновиться 10% наявного житлового фонду, за рахунок цього й нового будівництва свої житлові умови поліпшать понад 40% сімей.

Із метою швидшого створення ринку житла й відповідно до розробленої програми Президент України видав Указ від 15.06.99 р. № 648/99 "Про прискорення передачі об'єктів соціальної інфраструктури права державної власності в комунальну власність", де передбачалося, що в 2012-2012 роках підприємства й організації повинні передати в комунальну власність відомчий житловий фонд разом із водопостачанням, каналізацією, теплопостачанням та іншими об'єктами соціальної сфери.

Практична реалізація цього Указу Президента відбувалася досить повільно, й у встановлені терміни програми не було виконано. Це пов'язано з тім, що при переході до ринкових розумів господарювання більшість державних підприємств та організацій, які малі власні житлові будинки, значно скоротила обсяги виробництва або зупинила його зовсім. Відповідно до цього скоротилися прибутки цих підприємств і не став можливості утримувати житловий фонд за рахунок власних джерел.

Страницы: 1 2